Парність і непарність тригонометричних функцій. Періодичність тригонометричних функцій. Формули зведення

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Зміст Наступна

Парність і непарність тригонометричних функцій

Надамо означення парної та непарної функцій. Нехай f(x) задана на симетричній множині X, тобто, якщо xX, то й (x)X.
Парною називається функція f(x), якщо для будь-якого x з області визначення функції виконується співвідношення:

f(x)=f(x).  (17)

Непарною називається функція f(x), якщо для будь-якого x з області визначення функції виконується співвідношення:

f(x)=f(x).  (18)

Функція, для якої не виконуються співвідношення (17) та (18), називається ні парною, ні непарною.

Дослідження на парність

Дослідимо на парність та непарність тригонометричні функції. Кути ϕ і ϕ утворюються при повороті променя в двох взаємно протилежних напрямках(за годинниковою стрілкою та проти годинникової стрілки). Тому кінцеві сторони OA1 та OA2 цих кутів симетричні відносно осі абсцис. Координати одиничних векторів OA1=(x1,y1) та OA2=(x2,y2) задовольняють співвідношення x2=x1, y2=y1. Тому cos(ϕ)=cosϕ, sin(ϕ)=sinϕ. Отже, синус є непарною функцією, а косинус – парною. Далі маємо: tg(ϕ)=sin(ϕ)cos(ϕ)=sinϕcosϕ=tgϕ, ctg(ϕ)=cos(ϕ)sin(ϕ)=cosϕsinϕ=ctgϕ. Тому тангенс і котангенс є непарними функціями.

Приклад 1. Обчислити значення тангенса кута π3.
Розв’язання.Враховуючи, що tg(ϕ)=tgϕ і tgπ3=3, отримаємо, що tg(ϕ)=3.

Вправи

18. Обчислити значення синуса кута π3.
19. Обчислити значення косинуса кута π6.

Періодичність тригонометричних функцій

Введемо означення періодичної функції.
Нехай задано функцію f(x), xX. Функція f(x) називається періодичною, якщо разом з довільним xX одночасно і (x+T)X, а також f(x+T)=f(x), де T0. Число T називається періодом функції f(x).
Зрозуміло, що при такому означенні будь яке число τ=nT, теж є періодом функції f(x). Дійсно,

f(x+τ)=f(x+nT)=f(x+(n1)T+T)=f(x+(n1)T)=...=f(x+T)=f(x).
Тригонометричне коло

Тому надалі, говорячи про період функції, ми матимемо на увазі найменший додатній період функції.
Дослідимо на періодичність функції y=sinϕ та y=cosϕ. Розглянемо тригонометричне коло та одиничний вектор OA, який утворює з віссю абсцис кут ϕ. Якщо зробити повний оберт вектора OA навколо початку координат проти годинникової стрілки, то дістанемо кут ϕ+2π. Але вектор OA при цьому займе первісне положення, а тому його координати x і y не зміняться. Отже, y=sinϕ=sin(ϕ+2π), x=cosϕ=cos(ϕ+2π).
При n повних обертах вектора OA проти годинникової стрілки утвориться кут ϕ+2πn, n, а за годинниковою стрілкою – кут ϕ2πn, n. У кожному з цих випадків координати x і y вектора не змінюються, а тому y=sinϕ=sin(ϕ+2πn), x=cosϕ=cos(ϕ+2πn), n.
Як бачимо, T=2π є періодом функцій синус та косинус. Чи є він найменшим додатнім періодом? Припустимо, що для функції y=sinϕ T00 і T0 – додатній період. Маємо, що sinϕ=sin(ϕ+T0). Зокрема, при ϕ=0, маємо sinT0=sin0=0. Але нулю дорівнюють синуси лише тих кутів, які кратні π радіанів (переконайтесь у цьому за допомогою тригонометричного кола). Якщо T0=π, то sin(ϕ+π)=sinϕ. Зокрема, при ϕ=π2, sin32π=sinπ2, тобто 1=1. А це не так. Отже, найменшим додатнім періодом функції y=sinϕ є число 2π.
Аналогічно можна довести, що найменшим додатнім періодом функції y=cosϕ також є число 2π. Пропонуємо переконатись у цьому самостійно.

Лінія тангенсів

Дослідимо на періодичність функції y=tgϕ та y=ctgϕ.
Ми знаємо, що тангенс кута ϕ дорівнює ординаті точки перетину кінцевої сторони кута ϕ з лінією тангенсів. При повороті вектора OA, що утворює з віссю абсцис кут ϕ, на π радіанів проти годинникової стрілки вектор змінює свій напрям на протилежний, але відповідна точка B на осі тангенсів залишається попередньою. Тоді не зміниться і тангенс кута. Отже, при довільному ϕ маємо, що tg(ϕ+π)=tgϕ. Це означає, що функція y=tgϕ є періодичною з періодом T=π. Але чи буде число π найменшим додатнім періодом цієї функції?
Припустимо, що найменший додатній період функції y=tgϕ дорівнює T. Тоді для всіх допустимих значень ϕ повинно бути tg(ϕ+π)=tgϕ. Зокрема, при ϕ=0, дістаємо: tgT=tg0=0. Але тангенс додатного кута дорівнює нулю лише тоді, коли синус цього кута дорівнює нулю, тобто при T=π,2π,3π,4π, і т.д. Отже, ніякий додатній кут, менший за π, не може бути періодом функції y=tgϕ. Залишається визнати, що періодом (найменшим додатнім) функції y=tgϕ є число π.
Аналогічно можна довести, що періодом функції y=ctgϕ також є число π. Пропонуємо переконатись у цьому самостійно.

Формули зведення

До формул зведення

Теорема 1. Для будь-якого кута ϕ виконується тотожність

sin(π2+ϕ)=cosϕ. (19)

Доведення. Якщо кут ϕ закінчується в I квадранті, то кут π2+ϕ повинен закінчуватися у II квадранті. Розглянемо кути ϕ та π2+ϕ на одиничному колі (див. мал. До формул зведення). Зрозуміло, що sin(π2+ϕ)=BD, cosϕ=OC. Але AOC=BOD – рівні як прямокутні з рівними гіпотенузами і прилеглими до них кутами. У рівних трикутниках відповідні сторони рівні, тому BD=OC. А це означає, що виконується тотожність (19).
Аналогічно можна розглянути випадки, коли кут ϕ закінчується в II, III, IV квадрантах. Тотожність (19) легко перевірити і тоді, коли кінцева сторона кута ϕ лежить на будь-якій осі координат. Розгляньте ці випадки самостійно.
З доведеної тотожності (19) випливає ряд інших важливих тотожностей. Замінивши в (19) ϕ на ϕ, отримаємо: sin(π2ϕ)=cos(ϕ). Врахувавши парність косинуса, маємо:

sin(π2ϕ)=cosϕ. (20)

Якщо ми замінимо ϕ на π2ϕ, то з (20) отримаємо: sin(π2(π2ϕ))=cos(π2ϕ), звідки

cos(π2ϕ)=sinϕ. (21)

З (20) та (21) маємо, що tg(π2ϕ)=sin(π2ϕ)cos(π2ϕ)=cosϕsinϕ=ctgϕ, тобто

tg(π2ϕ)=ctgϕ. (22)

Аналогічно

ctg(π2ϕ)=tgϕ. (23)

Тотожності (20)-(23) іноді називають формулами доповняльного кута. Це пов’язано з тим, що кути π2ϕ та ϕ доповнюють один одного до прямого кута. Ці формули дуже легко запам’ятати: функція змінюється на кофункцію (синус на косинус, косинус на синус, тангенс на котангенс, котангенс на тангенс). Наприклад, sinπ6=cosπ3, tgπ5=cos3π10.
Тепер виведемо формули для кута π2+ϕ. Одну таку формулу ми вже отримали – це тотожність (19). Інші тотожності легко знаходимо з формул доповняльного кута і властивості парності (непарності) тригонометричних функцій. Маємо:
cos(π2+ϕ)=cos(π2(ϕ))=sin(ϕ)=sinϕ, тобто

cos(π2+ϕ)=sinϕ. (24)

Аналогічно отримуємо:

tg(π2+ϕ)=ctgϕ, (25)
ctg(π2+ϕ)=tgϕ, (26)

Співвідношення (19)-(26) називаються формулами зведення для кутів π2±ϕ.
Формули зведення для кутів π±ϕ, 32π±ϕ, 2π±ϕ легко отримати із співвідношень (19)-(26). Наведемо повну таблицю потрібних нам формул:

Кут x sinx cosx tgx ctgx
ϕ sinx cosx tgx ctgx
π2ϕ cosx sinx ctgx tgx
π2+ϕ cosx sinx ctgx tgx
πϕ sinx cosx tgx ctgx
π+ϕ sinx cosx tgx ctgx
32πϕ cosx sinx ctgx tgx
32π+ϕ cosx sinx ctgx tgx
2πϕ sinx cosx tgx ctgx
2π+ϕ sinx cosx tgx ctgx

У формулах зведення спостерігаються такі закономірності:
I. Якщо у формулі містяться кути π або 2π, то назва функції не змінюється; якщо ж у формулі містяться кути π2 або 32π, то назва функції змінюється на назву кофункції;
II. Щоб визначити знак у правій частині формули (+ чи -), досить, вважаючи кут ϕ гострим, визначити знак виразу, що стоїть у лівій частині формули.

Вправи

20. Довести, що sin379π=sinπ9.
21. Довести, що кут 3π є одним з періодів функції y=cos2x.
22. Спростити вираз:

  1. sin(π2α)+cos(π2α)
  2. cos(πα)+ctg(π+α)
  3. sin2(π+1)+cos2(π1)

23. tgx=3. Чому дорівнює тангенс доповняльного кута?
24. sinϕ=0,6. Чому дорівнює синус доповняльного кута?
25. Довести тотожність:

  1. cos(π4+α)=sin(π4α)
  2. tgxtg(π2x)=1
  3. tg1tg2tg3...tg87tg88tg89=1

26. Довести, що синус суми двох кутів трикутника дорівнює синусу третього кута.

Зміст Наступна