Допоміжні інтеграли з варіаціями

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Примітка версії для друку Ця стаття має технічний характер і використовується для обчислення варіації інтегралів Ґаусса. Також, результати цієї статті можна використати для лінеаризації рівняння Ейнштейна при вивченні слабкого гравітаційного поля в фізиці.

Деформація многовида

Нехай нам дано гладкий многовид, який вміщено в охоплюючий евклідів простір. Виберемо деяку систему координат u1,u2,un на многовиді (або точніше, карту на деякому фрагменті многовида). Точки многовида виявляються «занумерованими» набором чисел u1,u2,un, тобто точка многовиду однозначно знаходиться за своїми координатами:

(1)𝐫=𝐫(u1,u2,,un)

Розглянемо невелику гладку деформацію многовида (1), при якій наша система координат залишається «вмороженою» і деформується одночасно з многовидом. Координати u1,u2,un будь-якої точки P залишаються при цьому незмінними. А от положення точки P в евклідовому просторі змінюється (переходить в близьку точку P) на малу величину (варіацію зміщення), яка є функцією координат:

(2)𝐫=𝐫+δ𝐫;δ𝐫=δ𝐫(u1,u2,,un)

Також змінюються і відстані між сусідніми точками многовида, що можна повністю описати через варіацію метричного тензора:

(3)δgij=δ(𝐫i𝐫j)=(δ𝐫i𝐫j)+(𝐫iδ𝐫j)

Варіаційні тензори

Одночасно з метричним тензором gij змінюються і залежні від нього символи Крістофеля Γijk та тензор Рімана Rijks. Ми можемо розглядати варіації δgij,δΓijk,δRijks які є просто деякими наборами маленьких чисел в обраній системі координат.

Покажемо, що ці варіації є тензорами. Для цього розглянемо дві різні «вморожені» системи координат u1,u2,un і u^1,u^2,u^n. При деформації усі ці числа залишаються прив'язаними до точок многовиду, а тому залишаються сталими одночасно з усіма похідними переходу між цими системами координат:

(4)ui,u^j,uiu^j,u^iuj,2ulu^iu^j=const

Тому із формул для перетворень величин:

(5a)g^ij=upu^iusu^jgps
(5b)Γ^ijk=u^kul(2ulu^iu^j+upu^iusu^jΓpsl)
(5c)R^ijks=u^suαuβu^iuγu^juδu^kRβγδα

беручи варіацію від лівої та правої частин рівнянь (5) і враховуючи (4) одержуємо, що варіації δgij,δΓijk,δRijks є тензорами.

Зв'язок між варіаціями метричного тензора, символів Крістофеля і тензора Рімана

Розпишемо коваріантну похідну від варіації метричного тензора і врахуємо, що (як і самі координати) частинні похідні k комутують зі значком взяття варіації δ:

(6)k(δgij)=k(δgij)ΓkisδgsjΓkjsδgis=δ(kgij)ΓkisδgsjΓkjsδgis

звідки виражаємо варіацію від частинної похідної kgij метричного тензора:

(7)δ(kgij)=k(δgij)+Γkisδgsj+Γkjsδgis

і варіацію від символа Крістофеля першого роду:

(8)2δΓij,k=δ(igkj+jgikkgij)=(iδgkj+Γiksδgsj+Γijsδgsk)+
(jδgik+Γjisδgsk+Γjksδgsi)(kδgij+Γkisδgsj+Γkjsδgsi)

Користуючись цією формулою, легко знайти:

(9)12(i(δgkj)+j(δgik)k(δgij))=δΓij,kΓijsδgks

ліва частина цього рівняння дорінює:

(10)δΓij,kΓijsδgks=δ(gksΓijs)Γijsδgks=gksδΓijs+(δgks)ΓijsΓijsδgks=gksδΓijs

комбінуючи формули (9) і (10), знаходимо варіацію символів Крістофеля:

(11)δΓijs=12gsk(i(δgkj)+j(δgik)k(δgij))

Тепер перейдемо до варіації тензора Рімана. При взятті варіації формули

(12)Rijks=jΓkiskΓjis+ΓjpsΓkipΓkpsΓjip

враховуємо, що як і раніше, частинна похідна j комутує зі значком варіації δ:

(13)δRijks=j(δΓkis)k(δΓjis)+(ΓjpsδΓkip+ΓkipδΓjps)(ΓkpsδΓjip+ΓjipδΓkps)=
[j(δΓkis)+ΓjpsδΓkipΓjkpδΓspiΓjipδΓkps]
[k(δΓjis)+ΓkpsδΓjipΓkjpδΓpisΓkipδΓjps]

в останньому перетворенні ми перегрупували доданки в дві групи, взяті у квадратні дужки. Крім того, в кожну із цих груп ми додали третім доданком однаковий член ΓjkpδΓpis — очевидно результат від такого додавання не зміниться, оскільки групи віднімаються одна від одної. Кожна з цих груп є коваріатною похідною тензора δΓijs, тому формулу (13) можна записати простіше:

(14)δRijks=j(δΓkis)k(δΓjis)

Зауважимо, що формули (11) і (14) є тензорними.

Інтеграл з варіацією символа Крістофеля

Розглянемо наступний інтеграл по деякій області Ω многовида:

(15)I=Ωasij(δΓijs)gdu1du2dun=Ωasij(δΓijs)dτ

В цій формулі величина asij є довільним тензором, а тому її згортка з варіацією символа Крістофеля є скаляром. Інтегрування поширюється на деяку область многовида. Підставимо замість δΓijs формулу (11), тоді підінтегральний вираз запишеться так:

(16)asij(δΓijs)=12aijk(i(δgkj)+j(δgik)k(δgij))=
=12(akji+aikjaijk)k(δgij)

тут при переході до останньої рівності ми розкрили дужки і перейменували індекси в перших двох доданках.

Позначимо

(17)vijk=12(akji+aikjaijk)

і проінтегруємо інтеграл (14) частинами:

(18)I=vijkk(δgij)dτ=k(vijkδgij)dτ(kvijk)δgijdτ

Перший інтеграл є інтегралом від дивергенції вектора, а тому його можна перетворити в інтеграл по межі S області, скориставшись теоремою Остроградського-Ґаусса. Остаточно маємо:

(19)Ωasij(δΓijs)dτ=SvijkδgijnkdSΩ(kvijk)δgijdτ

де nk — одиничний вектор нормалі до підмноговида S.

Інтеграл з варіацією тензора Рімана

Аналогічно розглядається інтеграл з варіацією тензора Рімана:

(20)J=Ωcsijk(δRijks)dτ

де csijk — довільний тензор. Застосовуємо формулу (14) для перетворення підінтегрального виразу:

(21)csijkδRijks=csijk(j(δΓkis)k(δΓjis))=(csikjcsijk)kδΓijs

Вводимо позначення:

(22)wsijk=csikjcsijk

і нарешті маємо:

(23)Ωcsijk(δRijks)dτ=SwsijkδΓijsnkdSΩ(kwsijk)δΓijsdτ

Останній інтеграл можна при бажанні далі перетворити за формулою (19).